Сьогодні вранці стало відомо про дискваліфікацію українського олімпійця Владислава Гераскевича Міжнародним олімпійським комітетом (МОК) перед його першим заїздом на Олімпіаді-2026. Причиною такого рішення став шолом пам'яті, яким спортсмен вшановував атлетів, що загинули внаслідок російсько-української війни.
Чиновники МОК розцінили цей меморіальний жест як пропаганду, що нібито порушує Олімпійську хартію. Проте, як виявилося, власною ж офіційною заявою вони спростували звинувачення, довівши, що їхнє рішення є вибірковим, суб'єктивним і не має належного юридичного обґрунтування.
В офіційному оголошенні на сайті МОК серед пояснень дискваліфікації чітко зазначено: "The IOC also offered him the option of displaying it immediately after the competition when going through the mixed zone". Це означає, що керівництво комітету було готове дозволити спортсмену демонструвати шолом пам'яті у так званій "mixed zone" і не карати за його використання на тренуваннях, які вже відбулися.
Ця пропозиція позиціонувалася як компромісне рішення, проте український спортсмен відмовився, наполягаючи, що вшанування пам'яті не є ані пропагандою, ані порушенням правил. Саме за цю принципову позицію його і дискваліфікували.
Згідно з офіційними документами МОК, "mixed zone" – це спеціальні офіційні локації ("venue"), де акредитовані ЗМІ можуть брати інтерв'ю у спортсменів. Такі локації, як і тренувальні траси, є офіційними олімпійськими об'єктами ("Olympic sites, venues or other areas").
Головний документ, яким керується МОК, – це Олімпійська хартія. Пункт 2 статті 50, на який посилалися для дискваліфікації Гераскевича, забороняє "будь-яку демонстрацію чи політичну, релігійну або расову пропаганду на будь-яких олімпійських об'єктах, локаціях чи територіях".
Однак, якщо голова МОК, пані Крісті Ковентрі, офіційно запропонувала спортсмену показувати шолом саме в "mixed zone" та не застосовувати санкції за його використання на тренуваннях – і це зафіксовано в офіційному релізі – то виходить, що демонстрація шолома в цьому випадку не порушувала б Олімпійську хартію. Це свідчить про те, що заборона та дискваліфікація не є результатом порушення правил з боку українського атлета, а радше наслідком подвійних стандартів або політичного тиску.