Аналіз поточної військової ситуації в Україні свідчить про те, що війна переходить у фазу виснаження, де жодна зі сторін не може досягти вирішальної переваги.
Саме ця стагнація, на думку багатьох міжнародних оглядачів, створює небезпечний прецедент і може підштовхнути російське керівництво до ескалації конфлікту за допомогою неконвенційних засобів.
Головна небезпека полягає у використанні хімічної зброї масового ураження (ХЗМУ).
Хоча росія є підписантом Конвенції про заборону хімічної зброї, її минулі дії викликають серйозні сумніви щодо дотримання міжнародних норм.
Експерти наголошують, що у випадку стратегічного тупика, Кремль може вдатися до найбільш радикальних кроків, щоб деморалізувати українські сили та примусити Київ до переговорів на вигідних для Москви умовах.
Особливу тривогу викликає статистика використання росією хімічних речовин низької токсичності.
За наявними даними, за час повномасштабного вторгнення російські війська застосували небезпечні хімічні речовини понад 9000 разів.
Хоча ці речовини не класифікуються як повноцінна ХЗМУ, їхнє систематичне використання свідчить про готовність і наявність механізмів для хімічних атак.
Ці інциденти, що включають застосування сльозогінного газу та інших подразнювальних речовин, заборонених для використання у військових діях, розглядаються як своєрідне «тестування ґрунту» та демонстрація потенціалу.
Якщо війна затягнеться і військове керівництво рф відчує, що традиційні методи вичерпані, перехід до більш смертоносних хімічних агентів стає ймовірним сценарієм.
Міжнародна спільнота, зокрема країни-члени НАТО, уважно стежать за цими ризиками.
Будь-яке застосування ХЗМУ матиме катастрофічні наслідки не лише для України, але й для глобальної системи безпеки, викликавши негайну та жорстку реакцію Заходу.
Однак, як показує досвід, це не завжди зупиняє агресора, який діє поза межами міжнародного права.
Таким чином, затяжний характер війни та загроза військового глухого кута створюють критичні умови, за яких ризик хімічної ескалації з боку росії залишається надзвичайно високим.
Україна та її партнери мають бути готовими до протидії цій небезпеці, забезпечуючи захист військових та цивільного населення від можливих хімічних атак.