Наприкінці вересня 2025 року серед туристів римського Колізею можна було помітити 21-річних киян – Дмитра Островського та його дівчину Анну. Сторонній спостерігач міг би подумати про їхню відсутність на фронті, не знаючи справжньої історії цього молодого чоловіка.
Дмитро, відомий як "Соєр", пішов добровольцем до полку "Азов" у 2022 році, щойно йому виповнилося 18. За кілька років він пройшов шлях від піхотинця до снайпера, від солдата до сержанта, щоразу повертаючись на передову після важких поранень.
Під час тієї короткої відпустки в Римі, між кривавими боями на Донбасі, Дмитро, вражений величчю вічного міста, сказав своїй коханій: "За це можна і померти". Ці слова виявилися пророчими: через два місяці, 6 грудня 2025 року, у День Збройних сил України, він загинув на Покровському напрямку.
Анна згадує, як Дмитро захоплювався історією Римської імперії і був неймовірно щасливий, здійснивши свою мрію побачити Рим. Після Італії пара вирушила до Барселони, де "Соєр" здійснив ще одну свою мрію – побачити наживо улюблену футбольну команду з Мессі.
Мама Дмитра, Наталя, розповідає про нестерпну несправедливість його загибелі. Він став єдиним із групи, хто загинув того дня, коли вони виходили з позицій. Евакуаційна машина, що їхала за ним після влучання FPV-дрона, підірвалася на міні, і Дмитра не встигли довезти до стабілізаційного пункту.
Наступного дня після виходу син планував приїхати додому. У холодильнику вже чекав сир для сирників, які він так любив на сніданок. "Лише два дні тому я викинула цей сир", — зі сльозами згадує Наталя.
Дмитро "Соєр" Островський був воїном, який не любив хизуватися своїми подвигами та забороняв розповідати про себе в соціальних мережах. Його історія, розказана близькими, є свідченням жертовності та любові до життя, яке він захищав.
Батько Дмитра, медійник Ігор Островський, згадує ніч народження сина, коли о 5:25 ранку задзвонили китайські дзвоники, що висіли на вікні. Це було немов передвістя народження особливої душі, яка мала пройти свій героїчний, хоч і трагічний, шлях.