Історична ретроспектива свідчить про те, що геополітична поведінка Росії щодо своїх західних сусідів залишається майже незмінною протягом багатьох століть.
Експерти вказують, що незалежно від того, яка ідеологія панувала в Москві – чи то самодержавство Романових, чи комуністична доктрина СРСР, чи сучасний режим Володимира Путіна – фундаментальна загроза для суверенітету країн Центральної та Східної Європи зберігалася.
Ця небезпека виходить не стільки з конкретної політичної форми, скільки з глибинної імперської сутності російської держави, яка прагне домінування та контролю над сусідніми територіями.
Аналітики підкреслюють, що спроби Росії підірвати державність, втручатися у внутрішні справи та застосовувати військову силу проти країн регіону є послідовними історичними моделями, які повторюються знову і знову.
Навіть після розпаду Радянського Союзу та проголошення незалежності багатьма країнами, Москва продовжувала використовувати економічні, енергетичні та інформаційні важелі тиску, а згодом вдалася до прямої військової агресії, як це сталося в Україні.
Таким чином, для країн регіону розуміння Росії як постійної, вікової загрози є ключовим елементом формування національної безпекової політики.
Це вимагає постійної пильності та зміцнення оборонних альянсів, щоб ефективно протистояти імперським амбіціям Кремля в будь-якій його історичній іпостасі.