Україна продовжує боротьбу за повернення своїх громадян з російського полону. Нещодавній обмін, що став можливим після низки переносів, дозволив 157 українським військовим та цивільним знову ступити на рідну землю. Ця подія підкреслює незламну волю України до повернення кожного свого захисника.
Однак, аналіз складу осіб, яких Росія повертає собі, свідчить про дивну та цинічну стратегію Кремля. За даними проєкту "Хочу жить", серед 157 осіб, переданих російській стороні, переважають дві категорії: колишні ув'язнені, завербовані до лав збройних сил РФ, та бійці чеченського підрозділу "Ахмат". Зазначається, що п'ятьох з останніх було передано в рамках так званого санітарного обміну.
Українська сторона неодноразово пропонувала Росії різні формати обмінів, включаючи повернення до Стамбульських домовленостей про безстроковий обмін тяжкопораненими та хворими. Також Київ виступає за гуманітарний обмін "всіх на всіх". Проте, за словами представників проєкту "Хочу жить", Москва послідовно ігнорує ці ініціативи, демонструючи вибірковий підхід.
Міністерство оборони РФ, як стверджується, зосереджується лише на певних категоріях військовополонених. Пріоритет надається кадировцям з "Ахмата", що часто ставало причиною зривів попередніх обмінів, коли Росія відмовлялася забирати звичайних солдатів. Статистика останнього обміну показова: 80% росіян, 13% чеченців і лише 7% представників інших національностей.
Більшість обміняних росіян – це ті, хто потрапив у полон нещодавно, не пробувши там і року. Примітно, що 75% з них – це так звані "зеки", які підписали контракт з Міноборони РФ безпосередньо з місць позбавлення волі. Ця категорія військовослужбовців є найбільш безправною: на відміну від мобілізованих, їх негайно повертають до частини після обміну, щоб вони "відпрацювали" свій контракт.
Головний критерій, за яким МО РФ обирає полонених для обміну, залишається незмінним: це військовослужбовці, яких легко знову відправити на фронт. До цієї категорії входять і "зеки", і кадировці з "Ахмата". Останні, ймовірно, опиняються в тилових районах після обміну, тоді як ув'язнені знову стають гарматним м'ясом.
Натомість, тяжкопоранені, хворі, іноземці, військовополонені з підрозділів так званих "ДНР" та "ЛНР", а також ті, хто перебуває в полоні тривалий час, практично не цікавлять російську сторону. Це підтверджує, що Росія розглядає полонених виключно як бойові одиниці, а не як людей, що потребують гуманітарної допомоги.