Україна послідовно продовжує процес денонсації міжнародних договорів, укладених у межах Співдружності Незалежних Держав (СНД). Нещодавно було оголошено про вихід країни з ключової Угоди, що стосується питань безпеки та територіальної цілісності.
Йдеться про Угоду про охорону державних кордонів і морських економічних зон держав – учасниць СНД. Цей документ, який мав регулювати спільні зусилля щодо захисту зовнішніх рубежів, був укладений 20 березня 1992 року у столиці України, місті Києві.
Рішення про вихід із цієї Угоди є логічним продовженням політики України, спрямованої на мінімізацію залежності та правових зв'язків із пострадянськими інституціями, особливо після початку російської агресії у 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022 році.
Хоча Україна формально не була повноправним членом СНД, вона брала участь у низці багатосторонніх угод, підписаних у рамках цієї структури. Проте з 2018 року Київ активно переглядає та денонсує ці домовленості, вважаючи їх такими, що не відповідають національним інтересам та безпековим пріоритетам.
Вихід із цієї конкретної Угоди підкреслює прагнення України до повного суверенного контролю над своїми кордонами та морськими економічними зонами без будь-якої участі чи координації з країнами-членами СНД, серед яких домінуючу роль відіграє Російська Федерація.
Для України питання охорони морських економічних зон набуло особливої гостроти після окупації Криму та блокування Росією судноплавства у Чорному та Азовському морях. Таким чином, денонсація угоди 1992 року є символічним кроком, що відображає відмову від застарілих механізмів співпраці.
Офіційний вихід із цієї угоди означає, що Україна більше не несе жодних зобов'язань, передбачених цим документом, і повністю перебирає на себе відповідальність за захист своїх морських та сухопутних кордонів, керуючись виключно національним законодавством та міжнародним правом, не пов'язаним із СНД.