Південний Кавказ, який традиційно вважався зоною виняткового впливу Москви, переживає період значних геополітичних змін.
Розвідувальні джерела підтверджують, що статус Росії як головного арбітра та гаранта безпеки в регіоні стрімко нівелюється.
Це ослаблення має кілька ключових причин.
По-перше, значна частина військового та політичного ресурсу Кремля наразі сконцентрована на повномасштабній війні проти України.
Це призвело до того, що Москва виявилася нездатною ефективно реагувати на регіональні кризи, зокрема напруженість між Вірменією та Азербайджаном.
Зокрема, недостатня підтримка Вірменії під час останніх конфліктів та виведення частини російського миротворчого контингенту з Нагірного Карабаху продемонстрували місцевим елітам обмеженість можливостей Кремля.
Це відкрило двері для посилення впливу інших регіональних держав, насамперед Туреччини та Ірану, а також зростання інтересу з боку Європейського Союзу та Сполучених Штатів.
Аналітики зазначають, що країни Південного Кавказу, відчуваючи вакуум сили, активно шукають нові вектори зовнішньої політики та партнерства.
Вони прагнуть диверсифікувати свої безпекові та економічні зв'язки, віддаляючись від залежності від Москви.
Таким чином, хоча Росія формально зберігає певні військові бази та економічні важелі, її здатність диктувати умови або одноосібно вирішувати конфлікти в регіоні істотно знизилася.
Це створює нову, більш багатовекторну та непередбачувану архітектуру безпеки на Південному Кавказі.

